Аритмія: причини, симптоми, діагностика аритмії серця
Аритмія, як і її численні форми, — одне з найпоширеніших захворювань сьогодні. Аритмією називають всі види порушень частоти ритму серця і його регулярності, порушення електричної провідності серця.
Серед форм аритмії виділяють прискорене серцебиття, коли його показник більше 90 ударів на хвилину, тобто тахікардію. Якщо ж серцебиття рідше норми, тобто 60 ударів на хвилину, то йдеться про таку форму аритмії, як брадикардія. Одна з форм аритмії — екстрасистолія, коли серцеві скорочення відбуваються у позачерговому порядку. Також досить широко поширена форма миготливої аритмії, коли скорочення окремих м’язових волокон відбувається в хаотичному порядку.
Причини виникнення аритмії
Причини виникнення аритмії можуть бути самими різними — залежно від виду аритмії, хоча можна назвати і ряд причин, характерних для всіх видів — це, наприклад, куріння, зловживання алкоголем, сильні фізичні навантаження і постійні стреси.
Часто причиною аритмії стає порушення функції щитовидної залози, зумовленої патологічними процесами, що протікають в ній. Аритмію можуть викликати і деякі лікарські препарати, які використовуються для лікування легеневих патологій. Але найбільш поширеною причиною аритмії є неполадки в роботі серця, які мають органічне походження, тобто, пов’язані з якимись патологіями. Так, наприклад, аритмія може стати наслідком недостатності клапанів серця або ішемії. Нерідкі випадки, коли причини виникнення аритмії не виходить встановити.
Симптоми аритмії
Визначають аритмію з цілого ряду симптомів, які можуть проявлятися як у сукупності, так і поодиноко, а іноді і зовсім безсимптомно, і в цьому випадку аритмію можна визначити тільки лише по електрокардіограмі. Найчастіше на аритмію вказує відчуття яскравого серцебиття, порушення, завмирання серцебиття, а також запаморочення, слабкість, непритомність. Непритомність і запаморочення вказують набрадікардію, а дискомфорт і завмирання серцевого ритму, а також відчуття тяжкості в області серця можуть говорити про синусової аритмії.
Аритмію можна залишати без лікування, оскільки вона може ускладнитися цілою низкою проблем. Зокрема, будь-яка аритмія ускладнюється фібриляцією і тріпотінням шлуночків, що саме по собі небезпечно і може призвести до летального результату. Перебіг цього процесу досить швидке, і вже в перші миті з’являється запаморочення, різка слабкість, за ними слід непритомність, пацієнт втрачає свідомість. Такий стан супроводжується судомами і мимовільним сечовипусканням, тиск і пульс не прослухується, відбувається зупинка дихання. У цей момент лікар констатує розширення зіниць і стан клінічної смерті.
Якщо аритмією страждає пацієнт зі стенокардією або мітральнимстенозом, то при тахіаритмії після виникнення задишки може стрімко розвинутися набряк легенів. Асистолія і артіовенкулярная блокада часто ускладнюється нападами втрати свідомості, які виникають через різкі серцевих викидів тиску, внаслідок чого кровопостачання головного мозку зменшується. Миготлива аритмія досить часто чревата мозковим інсультом.
Методи діагностики аритмії і прогноз
Діагностується аритмія спочатку фахівцем-кардіологом або терапевтом на підставі аналізу скарг хворого, а також показань пульсу і ритму серця. Після визначення початкових симптомів, діагностика триває за допомогою інструментів — електрокардіограми та ЕКГ-моніторування, а також інвазивними методами. Електрокардіограма і моніторування виявляє порушення ритму серця, причому метод вибирається залежно від того, який характер — тимчасовий або постійний — носить аритмія. Якщо аритмія виникає внаслідок органічних причин, то для їх виявлення використовують Ехо-КГ, а також стрес Ехо-КГ. Часто використовують і цілий ряд допоміжних тестів і методів — як проби з навантаженням, так і фармакологічні проби.
Лікування аритмії безпосередньо залежить від того, який вид порушення серцевого ритму діагностовано, які причини розвитку аритмії встановлені, а також від того, в якому стані знаходиться пацієнт. В особливо важких випадках може знадобитися не тільки медикаментозне, а й кардіохірургічне лікування, а в якихось випадках достатньо провести лікування безпосередньо основного захворювання, що стало причиною аритмії.
Навіть після вибору лікування, воно постійно коригується на підставі показань електрокардіограми. У лікуванні аритмії використовують препарати противоаритмической спрямованості, які поділяються на чотири класи. До першого класу відносяться препарати, які блокують натрієві канали і стабілізують мембрану: хінідин та аймалін, дизопірамід, лідокаїн та мексілетін, а також пропафенон, аллапинин, енкаінід і багато інших. До другого класу відносяться?-Адреноблокатори — метопролол, пропранолол, надолол та інші. Препарати третього класу блокують калієві канали і збільшують реполяризацію — ібутилід, соталол, бретилій та інші. Препарати четвертого класу блокують кальцієві канали: верапаміл і дилтіазем. Існують і немедикаментозні методи лікування аритмії. Зокрема, це електрокардіостимуляція, хірургія на відкритому серці, а також установка кардіовертера-дефібрилятора, однак такі методики можуть запропонувати лише в спеціалізованих відділеннях і навіть клініках.
Прогноз для аритмії неоднозначний: окремі види аритмії, що не мають органічного характеру, тобто не мають своєю причиною патологію серця, не загрожують життю і навіть здоров’ю пацієнта — до таких видів відносяться екстрасистолії нежелудочковие або екстрасистоли шлуночків. А така форма, як миготлива аритмія, часто супроводжується найсильнішими ускладненнями, які створюють загрозу для життя — наприклад, важка серцева недостатність або ішемічний інсульт. Є й дуже важкі форми аритмії, такі як фібриляція шлуночків і тріпотіння. Прогнози таких форм аритмії вкрай неоптимістичні: у цьому випадку потрібна термінова реанімація.
Будь-яка форма аритмії вимагає лікування, причому самолікування тут повністю виключено. Тому дуже важливо приділити увагу профілактичним заходам. Основним з таких заходів з профілактики аритмії є, звичайно, своєчасне лікування патологій серця, які завжди супроводжуються порушеннями провідності і серцевого ритму в тій чи іншій мірі. Пацієнту важливо захистити себе від зовнішніх причин, здатних викликати аритмію — таких, як стреси, гарячкові стану, електролітного дисбалансу та інтоксикацій. Крім того, бажано виключити з ужитку кофеїн та інші стимулюючі речовини, а також тютюнопаління та вживання алкоголю. Ні в якому разі не можна підбирати препарати для лікування аритмії самостійно.
Синусова аритмія серця — лікування, причини, симптоми
Синусова аритмія — це порушення роботи серцевого ритму, внаслідок чого спостерігається порушення частоти скорочень та ритму серця. При синусової аритмії серцеві скорочення відбуваються не через однакові часові проміжки, але в той же час зберігається скоординованість чи правильна послідовність скорочення відділів серця.
У певних випадках синусова аритмія може представлятися як фізіологічний стан, наприклад, при диханні або після вживання їжі, після фізичної активності, перенесеного стресу. При синусової аритмії людина може не помічати у себе абсолютно ніяких симптомів її прояву або вони слабо виражені.
Синусова аритмія причини
При поясненні причин виникнення синусової аритмії виділяють кілька груп порушень, її викликають.
Порушення в роботі серця є головною причиною виникнення вираженій синусовій аритмії. Ішемічна хвороба стоїть на першому місці серед чинників розвитку. При даному захворюванні спостерігається недостатнє постачання киснем серцевого м’яза, з-за чого розвивається гіпоксія, що супроводжується вираженим больовим синдромом в області серця.
Інфаркт міокарда також супроводжується вираженою синусової аритмією. При ньому відбувається загибель певної ділянки в серцевому м’язі через гіпоксії, з подальшим рубцюванням даної ділянки. При серцевої недостатності спостерігається стан, при якому порушується функція перекачування крові в серце, що також супроводжується порушеннями серцевого ритму.
Кардіоміопатія виявляється, крім аритмії, структурними змінами в серцевому м’язі. Певну роль займають придбані або природжені вади розвитку серця; міокардити (запальні процеси м’яза серця).
Також причинами виникнення синусової аритмії можуть бути і стани, не пов’язані з роботою серцево-судинної системи. Так при вегето-судинної дистонії спостерігається нейрогенний характер виникнення синусової аритмії. Слід зазначити, що при порушенні функції нервової системи, синусова аритмія зазвичай помірна. При бронхітах або астмі спостерігається певна гипоскическая дисфункція, при якій може виникнути аритмія синусового характеру. Також до причин некардиального характеру при виникненні синусової аритмії серця можна віднести: цукровий діабет порушення в роботі щитовидної залози, хвороби надниркових залоз.
При вживанні деяких медикаментів може розвиватися оборотна синусова аритмія. Таке часто буває після вживання препаратів, що стимулюють роботу серця (глікозидів); препаратів, що впливають на ритм серцевих скорочень (антиаритмічні речовини); діуретиків. Вживання алкогольних напоїв та куріння викликає порушення в роботі серця, зазвичай такі порушення набувають необоротний характер і навіть після відязика від куріння чи вживання алкоголю аритмія зберігається, але має слабовиражений характер.
Синусова аритмія у вагітних розвивається через фізіологічних особливостей і проходить самостійно після народження дитини. Таке відбувається через збільшення об’єму крові і збільшення навантаження на серце.
Синусова аритмія у підлітків спостерігається в період статевого дозрівання з-за підвищеної функції роботи гормонопродуцирующих органів (наднирники, статеві органи, щитовидна залоза). Така аритмія проходить самостійно після закінчення періоду статевого дозрівання.
Синусова аритмія симптоми
Нормальний імпульс серцевого скорочення починає своє формування в синусовом сайті. Цей сайт являє собою групу певних клітин, які знаходяться в стінці серця і виробляють електричний імпульс. Після цього, даний імпульс протікає по волокнах в серцевої стінки, які носять назву провідної системи серця. Така система розходиться на велику кількість волокон, з яких найменші мають своє закінчення в кожному м’язовому волокні стінки серця. У підсумку, при фізіологічному виникнення серцевого імпульсу серцевий м’яз працює ритмічно і злагоджено, тобто скорочення відбуваються через рівний проміжок зі своєю оптимальною частотою близько 60-90 ударів/хв.
Варто зауважити, що провідна система несе відповідальність за коректну роботу і послідовність скорочень шлуночків і передсердь. Якщо в цій системі відбуваються певні порушення, то це тягне за собою виникнення в першу чергу хвороб серця і як наслідок цього, синусової аритмії серця.
Синусова аритмія представляється різноманітними симптомами залежно від частоти скорочень серцевого м’яза. При збільшенні частоти скорочень зазначаються: задишка, відчуття нестачі кисню, відчуття пульсації у скронях і в області серця, больовий синдром за грудиною або в лівій області грудей. При зменшенні частоти скорочень зазначаються: слабкість, головні болі. запаморочення.
Виражена синусова аритмія супроводжується порушенням кровопостачання головного мозку, що може призводити до втрати свідомості. Помірна синусова аритмія не має вираженої симптоматики.
Діагностика синусової аритмії встановлюється на підставі скарг пацієнта і даних обстеження. Проводять электрокаридографию, за допомогою якої виявляють зміни частоти серцевих скорочень. Також застосовують холтерівське моніторування — продедур, полягає в носінні хворим невеликого апарату за типом ЕКГ протягом 24 годин. При носінні холтера ведеться щоденник записів, які включають добові дії пацієнта (прийом їжі, підйом по сходах, підняття тягарів, відхід до сну і пробудження від нього, емоційні перепади тощо). Після зняття апарату проводиться розшифровка з винесенням результатів на лист ув’язнення.
У деяких випадках проводять узд-діагностику серця. Крім ЕКГ, узд і холтера необхідно провести біохімічний аналіз сечі та крові, а також дослідження статевих гормонів для виявлення некардіальних причин синусової аритмії.
Синусова аритмія у дітей
Синусова аритмія у дітей і подростов є частим станом, і в основному викликається фізіологічними станами, наприклад, таким як дихальна аритмія. Але також до неї можуть призводити: вроджені патології серця, вегето-судинна дистонія і гормональні зміни, особливо в підлітковому віці.
Діагноз даного захворювання встановлюється виходячи з огляду і результатів обстеження. Збирають анамнез скарг на відчуття «важкості» в області серця, слабкість і задишку. Встановлюють термін виникнення подібних симптомів і причини пов’язані з такими станами у дитини. Проводять загальний огляд дитини з аскультацией і прослуховуванням пульсу. Також застосовують перкусію серця, при якій можна виявити порушення в роботі серця, викликане синусової аритмією. Проводять електрокардіографію з навантаженням і без навантаження, ультразвукове дослідження серця з застосуванням доплерографії. При вираженій аритмії потрібно холтеровське дослідження.
Обов’язковою є консультація педіатра і дитячого кардіолога, у деяких випадках важливо пройти обстеження у ендокринолога та невролога. Найчастіше, при виникненні порушень у роботі ЦНС, помічається погіршення роботи серцевого системи, тому важливо виключити патологію нервової системи.
Лікування синусової аритмії у дітей має включати правильну організацію праці і відпочинку. Бажано проводити лікування в умовах санаторію. Це стосується аритмії слабко або середнього ступеня тяжкості. При вираженій аритмії синусового вузла проводять лікування в дитячій кардіології.
Насамперед, дитині призначається дієтичне харчування з обмеженням простих вуглеводів і надходженням в організм великої кількості клітковини (овочі і фрукти). Важливою умовою є використання психотерапевтичних методів лікування для відновлення емоційного стану дитини та обмеження його від стресів. Хороший результат дає метод голковколювання та фізіотерапія.
Важливо відзначити, що сама по собі така аритмія не дає особливих ускладнень, але вона може мати сполучення з ускладненнями іншого, більш серйозного захворювання. Частим з ускладнень є серцева дисфункція або недостатність серцевої системи.
Важливо створити для дитини уязика профілактики синусової аритмії серця. До них відносяться: правильне харчування, режим праці і відпочинку, прийом вітамінних добавок і амінокислот (Елькар 1/2 ч.л. 2р/день), обмеження від стресових ситуацій, відмова від куріння і алкоголю (стосується підлітків), завчасна діагностика і лікування патологій серцево-судинної системи та інших органів.
Синусова аритмія ЕКГ
Синусова аритмія на ЕКГ визначається в періодичних змінах R-інтервалів, де R представлена більш ніж на 01 секунду і часто залежить від типу дихання. Характерним ЕКГ-ознакою цього захворювання є повільне зміна тимчасової тривалості R-інтервалу, де при R після короткого інтервалу нечасто слід довгий. А також при синусової тахікардії або брадикардії, збільшення і зменшення R-інтервалу, де R протікає за рахунок Т-Р інтервалів. Мають значення незначні порушення Р-інтервалів Q і Q-T інтервалу.
При нормальній роботі серця, центри ектопічного автоматизму характеру, а також ті, які розташовані в його передсердях, мають меншу швидкість діастолічної деполяризації і невеликою частотою імпульсів, ніж синусовий вузол. З-за цього синусова імпульсація, протікаючи серцевому м’язі, призводить до порушення як скорочується міокард, так і волокна тканин серця, тим самим порушуючи діастолічну деполяризацію тих клітин, які зосереджені в ектопічних центрах. Внаслідок цього, синусовий ритм не дає проявитися роботі ектопічних центрів. Певні волокна скупчуються в правому передсерді спереду у верхній частині, в середній частині збоку в стінці і в нижній близько правою перегородки з артиовентрикулярным отвором. Ліве передсердя включає розташування таких центрів у верхній частині ззаду і внизу. Крім цього, клітини з автоматичних центрів можуть бути в районі нижньо-лівій області правого передсердя в гирлах коронарного синуса.
Автоматизм інших центрів і автоматизм передсердь може показати свою роботу у таких випадках, коли: при зниженні автоматизму вузла синуса нижче рівня автоматизму в эктопическом центрі; при підвищеній функції автоматизму у передсердях ектопічного центру; при блокаді синоатріального характеру, а також в інших випадках довгих пауз у збудженої роботі передсердь. Ритм передсердь може спостерігатися протягом декількох тижнів, місяців і навіть років, а також може носити стійкий характер. Він може бути нетривалим, наприклад, якщо визначається в довгих інтервалах між циклами при синусової аритмії серця, блокади синоатріального характеру та інших форм аритмій.
Певною ознакою зміненого ритму передсердях вважається зміна форми, амплітуди і напрямки Р-зубця. Цей зубець змінюється в залежності від локалізації в эктопическом джерелі ритму і швидкості за напрямком хвилі з порушенням передсердях. Для передсердного ритму Р-зубець знаходиться перед QRS-комплексом. У великій кількості обстежень даного ритму Р-зубець має відміну від Р-зубця синусового ритму у напрямку вниз або вгору від ізолінії. Також їх відмінності знаходять у формі або амплітуді в різних відведеннях. Виняток може становити ритм з верхньої області правого передсердя, при якому Р-зубець схожий на синусовий.
Дуже важливим вважається різниця передсердного ритму, який змінив синусовий у одного пацієнта по частоті серцевих скорочень, тривалості Q-P інтервалів і найбільшою регулярності. Комплекс QRS надшлуночкової області може бути аберантним, в поєднанні з блокадою ніжок пучка Гіса при частоті серцевих скорочень від 45 до 70 уд/хв. При прискореному предсердном ритмі частота серцевих скорочень дорівнює 71-100 уд/хв (більш прискорений ритм відносять до синусової тахікардії).
Синусова аритмія лікування
Найчастіше порушення серцевого ритму проходять без усякого лікування після усунення причини, яка їх викликала. Іншими словами, визначеного або специфічного лікування вони не потребують. Але незважаючи на це, при вираженій синусовій аритмії необхідно проводити лікарську терапію. При даній формі аритмії можуть застосовуватися як терапевтичні засоби, так і електрокардіостимуляція серця. Даний вид терапії застосовується, як правило, при вираженій синусовій брадикардії (уповільнення частоти скорочень серця), яка супроводжується періодичною втратою свідомості.
Вибір лікарського препарату зумовлена характерними і індивідуальними особливостями організму і має визначатися виключно кардіологом. Але в тих випадках, коли синусова аритмія викликана емоційною нестабільністю або стресовими ситуаціями, то терапію також може призначити і невролог. При таких причини синусової аритмії призначають заспокійливі препарати (Новопассит по 2 табл. 3 р/добу, Валеріана або Пустирник по 2 табл. 4 р/добу, Ковралол по 25 кап. 3 р/добу) і ноотропи (Пантогам по 1 таб. 3 р/день, Гліцин по 1табл. 4 р/день під язик, Пикамеллон по 40 мг 2р/день, Цетиризн по 1 табл. 2р/день). Але в деяких випадках можуть знадобитися транквілізатори і нейролептики, які призначаються безпосередньо психіатром.
При синусової аритмії з частотою серцевих скорочень менше 50 за хвилину (у спортсменів менше 45 в хвилину), при якій спостерігається виражене порушення центральної гемодинаміки, важливо вирішити питання щодо встановлення кардіостимулятора. Даний прилад впроваджується під шкіру в область ключиці і має мініатюрні розміри. За допомогою певних програм надсилається електроімпульс, який проводиться за електродів у передсердя і шлуночки. Апарат починає свою роботу, коли своя частота скорочень досягає нижньої межі критичної позначки.
Також при лікуванні синусової аритмії слід дотримуватися загальні рекомендації, при яких призначається дієта з обмеженням мучного, жирного і солодкого, обмеження фізичної активності та стресових моментів. Необхідний прийом полівітамінів (Калію аспаркам та Магнію сульфат). Обов’язковим у лікуванні аритмії є фітотерапія (ромашка, шавлія, лист малини тощо) та фізіотерапія без застосування струму (Магнітолазер).
Синусова аритмія при вагітності, як правило, не вимагає певної терапії, так як часто проходить після пологів. але вагітним жінкам все ж важливо дотримуватися заходів безпеки та профілактики. До них відносяться: завчасна постановка вагітної жінки на облік до перинатологу; своєчасне відвідування перинатолога (один раз в місяць до 12 тижнів, один раз в два тижні до 30 тижнів, один раз на тиждень до кінця терміну вагітності); проведення різних обстежень під час вагітності (холтерівське дослідження, ЕКГ, Ехокг); прийом полівітамінів для вагітних; збалансоване і раціональної харчування з вживанням великої кількості клітковини; обов’язкове дотримання режиму відпочинку і праці; обмеження стресових ситуацій.
Симптоми і лікування аритмії серця
Найчастішими порушеннями в роботі серцево-судинної системи вважаються аритмії. Вони виникають внаслідок багатьох інших порушень в організмі. Збої в ритмі серця, а саме це і називають аритмією, часто спостерігаються і у цілком здорових людей, при цьому вони практично невідчутні, але, тим не менш, призводять до деяких ускладнень.
Причини виникнення аритмій
Причини аритмій вельми різноманітні, але всі їх можна поділити на дві великі групи: порушення провідної системи серця і первинні захворювання, які сприяють появі аритмії. Тому причини аритмій ми розглянемо в розрізі цих груп чинників.
Порушення провідної системи серця. Нормальний ритм серця забезпечує правильне кровообіг в організмі, тим самим даючи можливість правильно працювати всім органам і системам. Цей ритм забезпечує провідна система серця, яка утворюється з мережі спеціалізованих вузлів. Кожен такий вузол складається зі скупчення високоспеціалізованих клітин, які створюють і проводять електричні імпульси по певним пучкам і волокнах. Саме ці імпульси змушують м'язи передсердь скорочуватися, задаючи необхідну частоту, синхронності та рівномірність їх роботи.
Головний вузол провідної системи серця розташовується у верхній частині правого передсердя. Його називають синусовим вузлом або вузлом Кіс-Фляк. Він контролює серцеві скорочення в залежності від активності людини, часу доби, його нервового збудження. Імпульси, що виникають в синусовому вузлі, проходять через передсердя, викликаючи їх скорочення до передсердно-шлуночкового вузла. Цей вузол носить назву атріовентрикулярного вузла і розташовується на кордоні передсердь і шлуночків. Він також при необхідності може створювати імпульси, але при нормальній роботі провідної системи цей вузол уповільнює імпульси, поки передсердя скоротяться, перегнавши кров у шлуночки. Після чого передає їх по проводять тканинам, званим пучком Гіса далі в шлуночки, викликаючи їх скорочення. Пучок Гіса розділяється на два відгалуження складаються з волокон Пуркіньє провідних кожен до свого шлуночку, забезпечуючи синхронність їх роботи. Після скорочення серце відпочиває і знову цикл повторюється.
Ритм у межах 60-80 ударів на хвилину називають синусовим ритмом і це є нормальною роботою серця і провідної системи. Будь-який інший ритм, що відрізняється від нормальної кількості ударів, називають – аритмією. Це може відбуватися при порушенні імпульсів в одному з вузлів або порушенням провідності на будь-якій ділянці. Зупинка серця спостерігається у 17% порушень ритму, але частіше спрацьовує захисна функція провідної системи і роботу серця задає інший вузол.
Захворювання, що сприяють аритмій. Часто аритмії виникають внаслідок порушень в організмі людини або захворювання провокують ці порушення. Підвищення в крові рівня адреналіну, гормону підшлункової залози або падіння рівня цукру в крові може сприяти порушенням ритму серця. Порушення водно-сольового обміну, при якому в крові змінюється рівень калію, натрію, кальцію і магнію, кислотно-лужного балансу, коли змінюється рівень кисню і вуглекислого газу в крові, також провокують захворювання.
Аритмії виникають при захворюваннях серцево-судинної системи – атеросклерозі, серцевій недостатності, пороках серця. Свій внесок в порушення ритму серця так само вносить і спосіб життя. Аритмія стає наслідком інтоксикації при зловживанні алкоголем, курінні, вживанні наркотиків, частому і безглуздому прийомі ліків. Останній фактор часто спостерігається у людей займаються самолікуванням і тим більше самодіагностикою захворювань.
Різновиди й симптоми аритмій
На сьогоднішній день медицина розрізняє кілька десятків аритмій, всі вони супроводжуються практично однаковими проявами. Але практично завжди симптоми аритмії це уражень або почастішання ритму серцевих скорочень, їх нерегулярність. Розрізняють декілька груп аритмій в залежності від порушень роботи серця. Це порушення автоматизму, порушення збудливості, провідності і змішана група.
Порушення ритму можуть бути двох видів уражень – брадикардія. і почастішання – тахікардія. У першому випадку присутні такі симптоми аритмії як загальна слабкість, запаморочення, задишка, потемніння в очах, швидка стомлюваність, стан близький до втрати свідомості, або короткочасна втрата свідомості. При тахікардії відчувається прискорене серцебиття, задишка, загальна слабкість, швидка стомлюваність. Деякі види тахікардій ведуть до клінічної смерті, тому потрібно бути гранично уважним при прояві таких симптомів.
Синусова тахікардія – Збільшення частоти серцевого ритму від 90до 150-180 ударів на хвилину. Обумовлено почастішання підвищенням автоматизму синусового вузла, при якому імпульси виникають з більшою частотою. У здорових людей це часто пов'язано з фізичним навантаженням, емоційною напругою, прийомом деяких ліків, кофеїну, алкоголю, нікотину. Нормальним вважається тимчасове почастішання при анемії, підвищенні температури, артеріальної гіпотензії та інших захворюваннях. У разі стійкого збільшення частоти серцевого ритму вище 100 ударів на хвилину, незалежно від стану неспання і спокою протягом трьох місяців його розцінюють як захворювання. При діагностиці ЕКГ спостерігається тільки збільшення ритму, і немає інших відхилень.
Найчастіше захворювання зустрічається у молодих жінок. Вважається, що захворюванню сприяє підвищення тонусу симпатичної нервової системи. Лікування аритмії в цьому випадку в першу чергу спрямоване на усунення причини тахікардії. Якщо вона пов'язана з нейроциркулярними дистонією. призначаються седативні препарати, бета-адреноблокатори. У разі серцевої недостатності застосовують серцеві глікозиди.
Синусова брадикардія – Уражень частоти серцевого ритму нижче 60 ударів за хвилину. За своєю природою таке урежение не є патологією, часто зустрічається у здорових людей, особливо добре тренованих фізично. Але у випадку якщо виявляються такі симптоми аритмії як запаморочення, задишка, потемніння в очах, втрата свідомості її розцінюють як захворювання.
Виникнення брадикардії може бути пов'язано з інфарктом міокарда. підвищенням внутрішньочерепного тиску, гіпотиреозом, вірусними захворюваннями. Основною причиною вважається первинне ураження синусового вузла внаслідок підвищеного тонусу парасимпатичної нервової системи. Лікування аритмії в цьому випадку проводять медикаментозно, призначенням атропіну. ізопротенола, і проводять електрокардіостимуляції. При відсутності клінічних проявів уражень ритму серцебиття не потребує лікування.
Синусова аритмія – Ритм серцебиття, при якому чергуються періоди почастішання і урежения. Частіше зустрічається дихальна аритмія, при якій частота збільшується на вдиху і зменшується на видиху. Захворювання обумовлене нерівномірним виникненням імпульсу, що пов'язано з коливаннями тонусу блукаючого нерва, а також змінами кровонаповнення серця при диханні. Часто виникає як супутнє захворювання при нейроциркуляторної дистонії і різних інфекційних захворюваннях.
При діагностиці на ЕКГ відзначаються тільки періодичне вкорочення і подовження інтервалів RR, періодичність яких пов'язана з фазами дихання. Всі інші показники в нормі так як проходження імпульсу в дротової системі не порушено.
Синдром слабкості синусового вузла зумовлений ослабленням або припиненням роботи синусового вузла. Може виникати внаслідок ішемії області вузла, кардіосклерозу, міокардиту, кардіоміопатії, інфільтративного ураження міокарда. У деяких випадках синдром може бути вродженою особливістю провідної системи.
У разі припинення роботи синусового вузла включається захисна функція провідної системи, і імпульси подає атріовентрикулярної вузол. При такій роботі провідної системи ритм серця сповільнюється, але синусовий вузол стає неробочим дуже рідко, частіше він працює з тривалими перервами. Під час активації головного вузла, АВ-вузол не припиняє подавати імпульси і виникає значне почастішання ритму серця. Характерною особливістю захворювання є короткочасне завмирання серця, що у багатьох хворих не супроводжується неприємними відчуттями, синоаурикулярна блокада, що має такі ж ознаки, є однією з форм цього синдрому. При такій роботі серця можуть з'являтися ознаки недостатнього кровопостачання мозку, серцева недостатність.
При цьому захворюванні часто синусова брадикардія поєднується з пароксизмами тахісистолічних і ектопічних аритмій. Може проявлятися мерехтлива аритмія. при роботі атріовентрикулярного вузла. У деяких випадках хворі не потребують лікування. Електрокардіостимуляції проводять тільки при ознаках порушення кровопостачання важливих для життя органів. Хворим протипоказані препарати, що застосовуються при тахікардії і брадикардії, так як при частій зміні ритму вони можуть посилювати компоненти синдрому. Основне лікування спрямовується на усунення причин захворювання.
Порушення збудливості. Одним з найбільш частих видів аритмії є екстрасистолія. Це передчасне скорочення серця при виникненні імпульсу поза синусового вузла. Екстрасистоли, або передчасні скорочення можуть виникати як у хворих, так і у здорових людей. Нормою вважається виникнення до 200 над шлуночкових і 200 шлуночкових екстрасистол на добу. Найчастіше виникає під дією стресу, перевтоми, вживання кофеїну, алкоголю і тютюну. По суті такі скорочення абсолютно безпечні. Але у пацієнтів з органічними ушкодженнями серця вони можуть призводити до ускладнень.
Екстрасистолія може розглядатися як синдром при легких, вогнищевих формах міокардиту. Розрізняють передсердні. атріовентрикулярні. шлуночкові екстрасистоли в залежності від імпульсів викликають скорочення. Джерел імпульсу може бути декілька або один так розрізняють монотопние і політопние екстрасистолії. За частотою розділяють поодинокі екстрасистолії до 5 в хвилину, множинні – більше 5 за хвилину, парні і групові. Лікування екстрасистолії при органічних ураженнях серця не проводять антиаритмічними препаратами, так як після припинення їх прийому синдром повертається. При цьому відмічено збільшення смертності майже в три рази. Бета-блокатори при лікуванні також викликають небезпечні для життя ускладнення, і не приносять результату. Лікування слід направляти на усунення захворювання викликав екстрасистолію.
Пароксизмальна тахікардія – Це різкий напад прискореного серцебиття з частотою ритму від 130 до 200 ударів на хвилину. Напади можуть тривати від декількох секунд, до декількох діб. Виникає захворювання внаслідок появи вогнища збудження, яким може стати будь-який з відділів провідної системи, його клітини генерують імпульси з великою частотою.
Розрізняють предсердную і шлуночкову пароксизмальну тахікардію в залежності від розташування вогнища генеруючого імпульси. Передсердна пароксизмальна тахікардія виникає внаслідок того, що минає кисневого голодування серця, ендокринних порушень, порушення кількості електролітів у крові. Джерелом імпульсів стає атріовентрикулярної вузол. Симптоми аритмії в цьому випадку полягають в частому серцебитті, неприємних відчуттях в грудях, які можуть переходити в задишку і болі в серці. У деяких випадках напад може бути викликаний порушенням роботи вегетативної нервової системи. При цьому відбувається підвищення артеріального тиску, озноб, відчуття браку повітря, грудки в горлі, рясне і часте сечовипускання після нападу. На звичайній кардіограмі такі напади бувають практично непомітними, через свою короткочасність.
Шлуночкова пароксизмальна тахікардія виникає внаслідок гострої і хронічної форми ішемічної хвороби серця, трохи рідше кардіоміопатії, пороком серця, запальних захворювань серцевого м'яза. У 2% пацієнтів виникає від передозування або тривалого прийому серцевих глікозидів. Імпульси виникають в шлуночках або міжшлуночкової перегородки. Захворювання може бути небезпечним, так як переходить у фібриляцію шлуночків. При цьому скорочується не вся м'яз шлуночка, а тільки окремі волокна в безладному ритмі. При такому ритмі серце не може виконувати свою функцію, так як відсутні фази систоли і діастоли.
Лікування пароксизмальної тахікардії шлуночкової форми проводять препаратом липокаин. Призначаючи його внутрішньом'язово та внутрішньовенно, у разі коли ефект не досягається його замінюють новокаїнамід ом. рітміленом. кордарон. Якщо напад стався вперше пацієнту підбирають арітміческій препарат під контролем холтерівського моніторування. При передсердній формі лікування залежить від захворювання викликав аритмію.
Порушення провідності. Збільшення провідності імпульсів називають синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта. або синдром WPW. Він характеризується раптово виникають тахікардіями внаслідок наявності в м'язах серця додаткових провідних шляхів. Найчастіше синдром є вродженим пороком серця. При нападах у хворого різко знижується артеріальний тиск, з'являються запаморочення, слабкість, можлива втрата свідомості.
Лікування при синдромі WPW проводять за допомогою ендоваскулярної рентгенохірургії. За допомогою спецобладнання додаткові провідні шляхи руйнується, що веде до повного одужання пацієнта. Госпіталізація після такого втручання досить короткострокова всього 3 дні. Але лікування залежить від якості устаткування і професіоналізму персоналу, таких установ небагато.
Синоаурикулярна блокада – Порушення проведення імпульсу від синусового вузла до передсердям, при якому виникає серцева пауза. Захворювання зустрічається рідко, воно виникає внаслідок підвищеного тонусу блукаючого нерва або ураження синоаурикулярной області передсердь. Може спостерігатися у хворих з органічними змінами міокарда передсердь, але іноді виявляється і у здорових людей. Розрізняють три ступені захворювання. Перша ступінь це уповільнення переходу імпульсу від вузла до передсердям, друга – блокування деяких імпульсів, і третя ступінь повне блокування імпульсів.
Причинами синоаурикулярной блокади можуть бути такі захворювання як атеросклероз правої коронарної артерії, запальні і склеротичні зміни в правому передсерді, міокардит. При цих відхиленнях можуть виникати безпосередні причини блокади, коли імпульс не виробляється в синусовому вузлі, або його сила недостатня для деполяризації передсердь, імпульс блокується.
Симптоми аритмії проявляються при блокаді другого ступеня це відчуття перебоїв у роботі серця, відчуття нестачі повітря, слабкість, запаморочення. При третього ступеня блокади або коли відбувається кілька випадінь ритму поспіль, виникає заміщає ритм.
Синоаурикулярна блокада є однією з найнебезпечніших форм слабкості синусового вузла. Може призвести до ішемії мозку з синдромом Морганьї-Едему-Стокса. При наявності стійкої брадикардії призначається ін'єкція атропіну підшкірно, кордіаміну, ефедрину, ізадріна, новодрін, стероїдних гормонів.
Внутрішньопередсердну блокада – Порушення проходження імпульсу по предсердию, виникає з тих же причин що і синоаурикулярна. Також розрізняють три ступені: перша характеризується уповільненням проведення, друга – періодично виникаючим блокуванням провідності імпульсу до лівого передсердя, третя відрізняється повним блокуванням імпульсу і передсердної дисоціацією.
Атріовентрикулярна блокада – Порушення провідності атріовентрикулярного вузла, при якому затримується імпульс з передсердь у шлуночки. Розрізняють три ступені блокади, при цьому розділяючи другий ступінь на два підтипи. Окремо розглядається штучна АВ блокада. При першого ступеня проходження імпульсу сповільнюється, також як і при інших блокадах першого ступеня. При другого ступеня відбувається уповільнення проведення імпульсу з частковим блокуванням, що характеризується випаданням ритму серцевих скорочень. АВ блокаду типу Мобітц I спостерігають у спортсменів, при прийомі серцевих глікозидів, адреноблокаторів, антагоністів кальцію, клонідину, пропафенону, при ревматизмі. при міокардитах. АВ блокаду типу Мобітц II спостерігають на тлі органічного ураження серця. Симптоми аритмії характеризуються нападами Морганьї-Адамса-Стокса, а також такими ж симптомами, як і синусова брадикардія. При третього ступеня відбувається повна блокада імпульсів, при якій передсердя і шлуночки скорочуються незалежно один від одного.
Єдине лікування аритмії при атріовентрикулярних блокадах хірургічне. Проводять імплантацію постійного електрокардіостимулятора, який відновлює нормальний ритм серцевих скорочень. Показаннями до операції стають прояви брадикардії – задишка, запаморочення, непритомність, а також паузи в роботі серця, або частота серцебиття менше 40 ударів на хвилину.
Блокада ніжок пучка Гіса це порушення проведення надшлуночкових імпульсів по одній або обох з ніжок, локалізується як в ніжках, так і в їх розгалуженнях. При повному або частковому блокаді однієї із ніжок імпульс збудження впливає на обидва шлуночка, через неушкоджену ніжку. При цьому спостерігається роздвоєння тонів серця. Повна блокада обох ніжок приводить до блокади серця.
Захворювання, обумовлене фіброзними процесами, які пов'язані коронаросклерозом, обмеженим міокардитом, який у свою чергу пов'язаний з вогнищевою інфекцією. Блокада лівої ніжки зустрічається при аортальних вадах і артеріальної гіпертонії, а правою – при вроджених і мітральних пороках серця.
Змішана група аритмій. До цієї групи аритмій відносять порушення ритму, які мають симптоми та клінічні прояви інших порушень.
Найбільш поширена форма надшлуночкової аритмії – фібриляція передсердь. Найчастіше таке порушення носить назву – миготлива аритмія. Характерно хаотичне скорочення передсердь із частотою 400-600 за хвилину, без координації з шлуночками. Так як АВ-вузол здатний пропускати лише 140-200 імпульсів в хвилину, відбувається нерегулярне скорочення шлуночків схоже на мерехтіння. Синусовий вузол втрачає свою здатність контролювати частоту і синхронність імпульсів.
Порушення підвищує ризик утворення тромбів, які в свою чергу можуть бути причинами інсульту. Перехід пароксизмальної форми аритмії в постійну форму призводить до розвитку серцевої недостатності. Проявляється миготлива аритмія різким почастішанням серцебиття, відчуттям перебоїв у серці, загальною слабкістю, нестачею повітря, болями в грудях і панічним почуттям страху. Напади можуть проходити самостійно без прийому ліків і протягом декількох секунд або хвилин, але часто вони можуть тривати досить довго і потребують медичної допомоги.
Розвивається порушення при електричних і структурних змінах в передсердях, що часто відбувається з віком. Розвиток аритмії провокують органічні захворювання серця, перенесені операції на відкритому серці, захворювання щитовидної залози, артеріальна гіпертонія, а також зловживання алкоголем.
Порушення може носити характер нападів або бути постійним. Напади купірують за допомогою медикаментів або електричних методів регулювання ритму. При постійній формі хвороби потрібен постійний прийом медикаментозних препаратів. Крім медикаментозної терапії застосовується і радикальне лікування. Воно полягає в радіочастотної ізоляція легеневих вен. Ефективність цього методу 50-70%, але враховуючи його складність і дорожнечу, операції проводяться вкрай рідко. Також може проводитися штучна атріовентрикулярна блокада третього ступеня, після якої імплантується постійний електрокардіостимулятор. Такий метод не усуває саме порушення, але робить його невідчутним для людини.
Діагностика аритмії
Найпершою діагностикою порушень серцевого ритму є їх клінічні прояви. Симптоми аритмії не схожі на прояви інших захворювань, при їх виникненні слід зробити електрокардіограму. Але діагноз може підтвердитися при реєстрації кардіограми тільки в тому випадку, якщо аритмія носить постійний або стійкий характер. У разі підозри на аритмію пароксизмальної характеру проводять цілодобову реєстрацію електрокардіограми. Цей метод діагностики називають Холтерівське моніторування. Він полягає в постійній реєстрації серцевого ритму за допомогою датчиків приєднаних до компактного приладу. Іноді в добовому режимі не вдається зафіксувати порушення.
Якщо не ЕКГ, ні холтерівське моніторування не фіксує захворювання, проводиться більш складна діагностика аритмії, при якій визначаються фактори, що викликають її виникнення. Це дає можливість визначити механізм її виникнення. До таких досліджень відносять черезстравохідною стимуляцією серця. Метод використовується при підозрі на синдром слабкості синусового вузла, для уточнення діагнозу і призначення правильного профілактичного лікування, при підозрі на синдром WPW, приховану коронарну недостатність, при неможливості діагностики ішемічної хвороби серця іншими методами. Дослідження полягає у нав'язуванні ритму через спеціалізований електрод, який вводиться подібно звичайному зонду і закріплюється в стравоході.
Також для виявлення аритмій проводять тілт – тест. Він дозволяє виявити причину непритомних станів. При проведенні тесту пацієнта з горизонтального положення приводять у вертикальне, з різною силою інтенсивності. Тест провокує непритомний стан, а проведений під час обстеження контроль серцевого ритму та рівня артеріального тиску дає можливість визначити причину втрати свідомості.
Внутрісерцеве (Інвазивне) електрофізіологічне дослідження вважається найбільш інформативним дослідженням електрофізіологічних властивостей серця і провідної системи. Така діагностика аритмії застосовується при уточненні локалізації атріовентрикулярної блокади, характеру тахікардій та інших відхилень. Дуже важливим залишається це дослідження при виборі хірургічного лікування та імплантіруемих електрокардіостимуляторів. У деяких випадках внутрісерцеве електрофізіологічне дослідження використовують для купірування тяжких аритмій.
Обстеження проводять тільки в спеціально обладнаних лабораторіях, так як цей метод досить ризикований. Для його проведення пунктирують основну вену плеча, або стегнову вену. Під рентгенівським контролем в праві відділи серця вводять електроди-катетери, і проводять дослідження.
Ускладнення при аритмії
Деякі види аритмій супроводжуються гострою або хронічною серцевою недостатністю, при яких відбувається різке падіння артеріальний тиск, набряк легенів. Це шлуночкові тахікардії. мерехтлива аритмія. тріпотіння передсердь. Повна АВ блокада і фібриляція шлуночків призводять до зупинки серця і клінічної смерті.
Раптова серцева смерть – Природна смерть внаслідок патології серця. Цьому передує гостра симптоматика захворювання серця, втрата свідомості протягом години. Але при цьому час настання смерті несподіване.
У 83% випадків раптової серцевої смерті пов'язані з ішемічною хворобою серця та інфаркт міокарда. Впливають на розвиток ускладнень і в подальшому призводять до летального результату фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, захворювання коронарних судин.
Профілактика і лікування аритмії
Для профілактики раптової серцевої смерті направлено лікування або купірування аритмій. Для цього призначається терапія антиаритмічними препаратами, проводиться абляція провідних шляхів серця, імплантація кардіостимуляторів. Практично будь-яке лікування аритмії спрямовується на профілактику її повторних появ і усунення супутніх захворювань, які найчастіше і є причинами аритмії. На сьогоднішній день існує тільки один надійний спосіб усунення небезпечних для життя аритмій. Це терапія за допомогою імплантованих кардіовертерів-дефібриляторів, ефективність цього методу становить 99%, що знижує рівень смертності від ішемічної хвороби серця і після інфаркту міокарда. Крім цього така терапія дає можливість пацієнтам жити повноцінним життям, не обмежуючи їх фізичні можливості.
